1 290 і 1 335 днів у Даниїла 12
1 290 і 1 335 днів у Даниїла 12 — це два терміни без названих подій, прив'язаних до обох. Вірш 11 починає 1 290 днів із припинення постійної жертви та встановлення спустошливої гидоти. Вірш 12 називає блаженним того, хто чекає й досягає дня 1 335. Раніше вірш 7 дає «час, часи й половину часу», які зазвичай рахують як 1 260 схематичних днів. Арифметика проста: 1 290 додає тридцять, а 1 335 — ще сорок п'ять. Що відбувається на двох пізніших зупинках, неясно. Тому кожне пояснення додаткових днів містить висновок.
1 290 і 1 335 днів у Даниїла 12 утворюють одну ступінчасту лінію
Даниїла 12 не друкує «1 260», але його час, часи й половина часу відповідають вислову, який Об'явлення ставить поруч із 1 260 днями. Корисне порівняння — одна шкала, а не троє непов'язаних годинників:
| Зупинка | Текстовий маркер | Різниця з попередньою зупинкою |
|---|---|---|
| 1 260 | Час, часи й половина часу в Даниїла 12:7 | — |
| 1 290 | Припинення постійної жертви та встановлення гидоти в 12:11 | 30 днів |
| 1 335 | Благословення тому, хто чекає й досягає терміну в 12:12 | 45 днів |
360-денний пророчий рік пояснює, чому три з половиною схематичні роки часто виражають як 1 260 днів. Ця відповідність дає початкову лінію. Вона не каже, чому Даниїл додає один тридцятиденний місяць, а потім ще півтора місяця.
Дві подробиці стримують схему. По-перше, вірш 11 каже «від часу» двох тісно пов'язаних дій, тому тлумач має вирішити, чи мають вони одну дату. По-друге, вірш 12 каже лише, що людина, яка чекає, блаженна. Він не каже, що день 1 290 — повернення Христа, день 1 335 починає тисячоліття або проміжки є адміністративними періодами. Це запропоновані реконструкції.
Макавейське прочитання відповідає кризі, але не дає легкого розрахунку
Даниїла 11 описує придушення регулярного поклоніння та спустошливе святотатство під час переслідування, пов'язаного з Антіохом IV. Перша Макавеїв датує гидоту п'ятнадцятим кіслева 145 року Селевкідської ери, язичницькі жертви — двадцять п'ятим, а повторне освячення жертовника — двадцять п'ятим кіслева 148 року. Отже, криза святині — найближче документоване середовище для мови Даниїла.
Проте ці дати не дають безспірного проміжку в 1 290 днів. Джерело розрізняє встановлення гидоти й першу жертву на ній. Давні юдейські місяці мали змінну довжину, а постійна жертва могла припинитися до датованого встановлення. Початкова точка, обрана з одного речення, і кінцева, запозичена з іншого, можуть створити точність, якої записи не містять.
Тому багато історико-критичних тлумачів вважають числа послідовними оцінками тривалості Антіохового гноблення: три з половиною роки, потім на тридцять днів довше, а тоді ще на сорок п'ять. Інші пов'язують продовження зі схематичними календарними чвертями. Обидва підходи розміщують надію відразу за затриманим визволенням. Жоден не дає надійно названої події для 1 335-го дня.
Таке прочитання серйозно сприймає кризу другого століття, не вимагаючи, щоб вона вичерпувала християнське застосування розділу. Воно також відділяє ширше значення спустошливої гидоти від арифметики, про яку тут ідеться.
Історицистське та футуристичне прочитання починають із різних одиниць
Історицисти читають дні як роки в довгому символічному огляді. Відома схема адвентистів сьомого дня починає обидва довші періоди в 508 році н. е., завершує 1 290 років у 1798 році під час французького порушення папського врядування й досягає 1 335 років у 1843 році, який іноді обговорюють разом із міллеритським очікуванням 1843–44 років. Її прихильники пов'язують три проміжки з однією безперервною історією.
Це документоване конфесійне тлумачення, а не арифметичний результат, який усі мусять прийняти. Вибір 508 року н. е. потребує судження про те, який політико-релігійний розвиток починає відлік. Кінцеві події також потребують історичного тлумачення. Схему слід описувати точно, не перетворюючи іншу церкву на лиходія й не повторюючи невдалого передбачення повернення.
Футуристи зазвичай зберігають буквальні дні й розміщують відлік біля останнього періоду скорботи. Дехто припускає тридцять днів для усунення ворожої влади або суду та ще сорок п'ять для переходу до обіцяного благословення. Інші пропонують вставний місяць. Даниїл не називає жодної з цих функцій. Відповідальний футуристичний виклад каже «можливо», а не заповнює прогалини вигаданою програмою.
Отже, розбіжність глибша за дати. Історицисти запитують, через які століття проходять символічні дні. Футуристи — яку коротку останню послідовність вони вимірюють. Макавейські прочитання — як числа говорять про переслідування Антіоха. Кожне мусить пояснити ті самі непояснені продовження.
Благословення полягає у витривалості, а не у володінні таємною датою
Розділ оточує числа наказами, які протистоять гарячці обчислень. Даниїлові сказано, що слова запечатані, що багато хто очиститься, а нечестиві не зрозуміють. Він запитує, яким буде кінець, і не отримує ключа до подій одну за одною. Натомість чує: «Іди своєю дорогою». Наприкінці розділу йому обіцяно спокій і призначену долю при завершенні.
Окреме обговорення збільшення знання в Даниїла 12:4 показує, чому «розпечатане» не повинно ставати дозволом на нескінченні сучасні схеми дат. У Даниїла 12:12 блаженна людина характеризується чеканням і досягненням, а не публікацією правильного перерахунку.
Цей пастирський центр зберігається в усіх трьох головних прочитаннях. Юдеї, які терпіли переслідування, потребували запевнення, що гноблення має межу. Історицист бачить віру, пронесену крізь століття. Футурист бачить святих, які витримують обмежену кризу. Усі можуть почути один заклик: не дозволяйте затримці полегшення перетворити вірність на предмет торгу.
Day 4 може рахувати звичайні дні й надавати свій Простір очікування та щоденну Медитацію. Він не може перетворити Даниїла на зворотний відлік, позначити сьогоднішню дату як пророчу зупинку або сказати, коли Христос повернеться. Для практичної допомоги без виготовленої певності очікування Божого часу — надійніший наступний крок.
Як перевірити будь-яку запропоновану хронологію
Поставте схемі чотири запитання. Яка подія починає відлік, і чи справді вірш її називає? Чому день тут буквальний або символічний? Яка текстова фраза призначає подію дню 1 290 або 1 335? Чи зберігає пропозиція заклик розділу до витривалості, чи робить блаженство залежним від калькулятора?
Віднімання корисне: тридцять, потім сорок п'ять. Воно показує, де починається тлумачення. Уривок запевняє читачів, що спустошлива влада обмежена й Бог бачить стійке чекання. Він не дозволяє призначати нову дату повернення Христа. Даниїл лишає вірним обітницю, досить тверду для довіри, і подробиці, які смиренні читачі можуть залишити відкритими.
Поширені запитання
Чому названо три різні числа — 1 260, 1 290 і 1 335?
Даниїла 12:7 дає час, часи й половину часу, які зазвичай зіставляють із 1 260 днями в інших місцях. Потім вірш 11 дає 1 290 днів від припинення постійної жертви та гидоти. Вірш 12 благословляє того, хто досягає 1 335. Пізніші числа можуть продовжувати одну кризу, але текст не пояснює, чому терміни різняться.
Для чого потрібні додаткові тридцять і сорок п'ять днів?
Даниїл не призначає цим проміжкам названої функції. Макавейські прочитання вважають їх продовженим очікуванням під час кризи Антіоха. Деякі історицисти перетворюють їх на додаткові сорок п'ять років, а деякі футуристи припускають перехідні суди чи підготовку. Додавання безсумнівне, але кожна запропонована подія — тлумачення. Її не слід подавати як відкриті етапи фіксованого розкладу кінця часів.
Це буквальні дні чи масштабовані роки?
Макавейські й футуристичні прочитання зазвичай сприймають їх як справжні дні, хоча розміщують у різних горизонтах. Історицисти застосовують масштаб «день за рік» і читають 1 290 та 1 335 років. Іменник «дні» підтримує звичайну одиницю, а апокаліптична символіка й паралелі спонукають до масштабування. Саме віднімання не вирішує вибору. Він залежить від ширшого методу читача.
Яке благословення обіцяно тому, хто досягне 1 335-го дня?
Вірш 12 називає витривалу людину блаженною, але не визначає благословення. Навколишній розділ говорить про визволення, воскресіння, очищення, спокій і призначену спадщину Даниїла, тож широкий горизонт — остаточне виправдання. Безпечніше залишити точну користь неназваною, ніж вигадати подію. Наголос падає на вірне чекання до призначеного Богом кінця.
Джерела: