Що таке мерзота спустошення?

01Значення мерзоти спустошення єврейською мовою

Іменник shiqquts належить до біблійної мови релігійної відрази. Перша книга Царів називає чужоземних божеств, як-от Мілкома й Кемоша, «мерзотами», а пророчі тексти використовують це слово для огидних культових предметів. У Даниїла воно вказує на річ або практику, що оскверняє, а не просто на щось неприємне.

Друге слово походить від shamem — кореня зі значеннями бути спустошеним, розореним, приголомшеним або жахатися. Звідси переклади на зразок «спустошливе святотатство» й «жахлива мерзота»: огидна річ має руйнівну або моторошну дію.

Деякі дослідники чують тут глузування з Baal Shamem, «Володаря Неба», титулу, пов’язаного із Зевсом. За цією пропозицією Даниїл замінює божественний титул словами «огидний» і «жахливий». Правдоподібна гра слів залишається пропозицією, а не єдиним походженням вислову.

Даниїла 9 вживає форму множини й складний синтаксис; розділи 11 і 12 — формулювання однини. Одне застигле визначення не можна просто вставити в усі три місця.

02Даниїл уживає вислів у трьох різних реченнях

Три уривки об’єднують осквернення святині й перерване поклоніння, але діячі та час не сформульовані однаково.

Даниїла 9 не говорить «1 290 днів», а Даниїла 11 не подає числа. Даниїла 12 відлічує від усунення жертви й установлення мерзоти. Чи розділ переказує 11-й, продовжує образець або робить обидва — питання тлумачення.

Даниїла 9 особливо складний. Перекладачі не погоджуються, хто укладає завіт, що стоїть «на крилі» та хто отримує визначений кінець — спустошувач чи мерзота. Кожна впевнена схема має показати, як розв’язала ці граматичні питання, перш ніж почати арифметику.

Окреме дослідження 1 290 і 1 335 днів Даниїла 12 може порівняти відліки. Тут досить побачити, що подібні вислови не стирають відмінностей між реченнями.

03Антіох IV — найвиразніший історичний відповідник у Даниїла 11

Послідовність північних і південних царів у Даниїла 11 звужується до правителя, який нападає на завіт, оскверняє святиню, скасовує постійну жертву й установлює мерзоту. Це близько відповідає кризі II століття до н. е. за селевкідського царя Антіоха IV Епіфана.

1 Маккавеїв 1 розповідає про царські укази, що придушували юдейське дотримання, «мерзоту спустошення», установлену на жертовнику 167 року до н. е., язичницькі жертовники, спалені сувої Тори й смерть за опір. Розділ 4 описує, як Юда Маккавей із товаришами очистив і повторно посвятив святиню 164 року до н. е. Ханука згадує це нове посвячення.

Перша книга Маккавеїв також точно датує кризу: встановлення «мерзоти спустошення» на жертовнику — п’ятнадцятим днем кислева в 145 році селевкідської ери, що зазвичай відносять до грудня 167 року до н. е., а принесення жертв на ньому — двадцять п’ятим днем. Нове посвячення святині вона датує двадцять п’ятим днем кислева в 148 році, через три роки після початку осквернювальних жертв. Друга книга Маккавеїв додає, що Єрусалимський храм перейменували на честь олімпійського Зевса.

Що саме було встановлено, досі обговорюють: язичницький жертовник над жертовником цілопалення, культ, пов’язаний із Зевсом, заборонена жертва або вся нав’язана система. «Свиня на статуї Зевса» — популярна складена картина, а не слова Даниїла чи 1 Маккавеїв.

Багато історико-критичних дослідників бачать в Антіоховому переслідуванні безпосередній горизонт Даниїла 11. Багато християн приймають цей відповідник, водночас бачачи образець, який пізніше знову застосував Ісус. Антіоха Епіфана й Даниїла можна вивчати, не перетворюючи його на кожного наступного ворога.

04Ісус робить відповідь лише про Антіоха неповною для християн

У Матвія 24:15 і Марка 13:14 Ісус говорить слухачам, що, коли вони побачать спустошливе святотатство там, де йому не слід стояти, люди в Юдеї мають тікати. Попередження майбутнє щодо цієї промови, хоча Антіох жив майже за два століття раніше.

Ісусові не потрібно заперечувати Маккавейську кризу: раніша подія може стати зразком пізнішого суду. Паралель у Луки називає Єрусалим, оточений військами, і спустошення, що наближається, тому багато тлумачів звертаються до римської війни й руйнування Храму 70 року н. е.

Відповідник першого століття залишається спірним: римські сили й знамена, насильство у святині або ширша послідовність руйнування. Євангелія наголошують на розпізнаванні та втечі, а не на визначенні одного предмета. Використання цього образу Ісусом у Матвія 24 заслуговує окремого прочитання.

Отже, для християнина Антіох може пояснити історичну лексику Даниїла, не вичерпуючи її прийняття. Ісус ставиться до давніх слів як до живого попередження.

05Минуле, майбутнє й багатошарове прочитання мають власні аргументи

Претеристське прочитання зазвичай відносить горизонт Даниїла 11 до Антіоха, а попередження Ісуса вважає виконаним у подіях навколо 70 року. Футурист приймає ці передвістя, але очікує останнього особистого противника й осквернення святині. Історицизм простежує образець через довгі періоди імперської та церковної влади. Ідеалістичні прочитання наголошують на повторюваних режимах, які замінюють поклоніння примусовою відданістю.

Футуристичні читачі часто очікують, що особистий антихрист осквернить відбудовану святиню, проте кілька звичних подробиць походять із поєднання різних уривків. Матвія 24 не говорить «третій храм», не називає порушника й не визначає семирічного договору. Аргументи щодо третього храму в пророцтві та джерело уявлення про семирічну скорботу слід розглядати окремо.

Дехто поєднує горизонти через тип і антитип: Антіох утілює образець, Рим його повторює, а остаточний прояв може ще залишатися попереду. Підхід може стати неспростовним, якщо виконанням називати кожну нелюбиму установу. Кожна пропозиція має пояснити діяча, святиню, жертву й часові маркери.

Огляд історицизму, претеризму, футуризму та ідеалізму порівнює ці методи, не роблячи жоден із них випробуванням християнської віри. Усередині кожного табору тлумачі не погоджуються в деталях.

Жоден календар не може визначити спустошення, і Day 4 не намагається. Екран Свят простою мовою пояснює біблійні призначені часи; це не енциклопедія обрядів святині й не пророчий калькулятор. Даниїл вимагає терпіння з текстом, а не дати, створеної застосунком.

06Безпечний спосіб читати попередження

Почніть із того, що повторюється: встановлене поклоніння витіснене, святе місце осквернене, примусова влада діє зарозуміло, а спустошливий порядок отримує межу. Потім залишайте видимими історичні іменники. «Постійна жертва» Даниїла належить до поклоніння у святині, а не до будь-якої прикрості сучасного читача.

Відрізняйте визначення від застосування. Даниїла 11 і Маккавейські свідчення визначають Антіоха; застосування образця до ідолопоклонницької влади не доводить, що нинішній лідер — передбачений діяч.

Нарешті, відмовтеся від збудження передчасного називання. Наказ Ісуса — практична вірність посеред небезпеки. Кінець Даниїла належить Божій постанові, а не здатності тлумача перетворити новини на певність. Вислів має робити читачів уважними до поклоніння, захопленого владою, а не охочими звинувачувати інших християн чи призначати дату повернення Христа.

07Поширені запитання