Скільки років Землі за Біблією?
Жоден біблійний вірш не каже: «Землі 6,000 років». Це число є результатом, а не цитатою. Воно походить із поєднання родовідних віків, царювань та інших проміжків часу, після чого підсумок прив’язують до дати в зовнішньо відомій історії.
То скільки років Землі за Біблією? Читачі, які вважають кожну ланку такого розрахунку послідовною, зазвичай приходять до дати творіння за кілька тисяч років до Христа. Інші християни думають, що родоводи написані не для датування планети або що Буття залишає природну історію відкритою для наукового дослідження. Розбіжність починається раніше за калькулятор.
Скільки років Землі за власним формулюванням Біблії?
Буття дає віки лінії Адама до Ноя та лінії Ноя до Авраама. Пізніші книги подають роки в Єгипті й пустелі, суддів, царські правління, вигнання та повернення. Це справжні хронологічні дані. Вони не приходять із загальним підсумком або перетворенням на дати до н. е.
Отже, підсумок потребує рішень. Чи завжди «X жив N років і породив Y» називає наступне біологічне покоління? Чи правили судді послідовно або частково водночас? Яке число описує перебування Ізраїлю в Єгипті? Яка рукописна традиція дає віки патріархів? Де приєднати біблійну історію до надійно датованої події?
Супровідне дослідження про пропуски в родоводах Буття розглядає перше питання. Навіть тлумачі, які бачать навмисні пропуски, не погоджуються, чи утворюють зазначені віки батьків безперервну хронологію. Перелік може пропускати імена, а числа лишатися придатними до додавання, але цей висновок треба довести з літературної форми переліку.
Як Ашер отримав 4004 рік до н. е.
Джеймс Ашер, архієпископ Арми, опублікував першу частину латинських Анналів світу в 1650 році. Його знаменитий 4004 рік до н. е. не був результатом простого додавання віків у Буття 5 і 11. Він зібрав безперервну історію з єврейської Біблії, порівняв царські й імперські хронології, опрацював поділену монархію та вигнання й співвідніс результат із грецькою та римською історією.
Ашер розмістив початок творіння ввечері перед 23 жовтня 4004 року до н. е. за юліанським календарем. Така разюча точність відображає кілька суджень про пори року, календарі й біблійний тиждень. Це вчена реконструкція Ашера, а не дата, надрукована в Бутті.
Інші хронографи, що користувалися Писанням, отримували інші підсумки. Розбіжності не завжди виникали через недбалість. Вони могли дотримуватися іншого біблійного тексту, по-іншому датувати правителя або трактувати спірний проміжок. Тому «за Біблією» надто стисло, якщо приховує текстові й історичні рішення за арифметикою.
Який зараз рік за єврейським календарем? пояснює споріднене розрізнення. Традиційний рік Anno Mundi — прийнята хронологічна умовність. Він не тотожний системі Ашера, і жодна система не є віршем Писання.
Три текстові традиції не дають тих самих віків
Більшість протестантських Старих Завітів засновує Буття передусім на середньовічному масоретському тексті. Давня грецька Септуагінта й Самарянське П’ятикнижжя зберігають інші числа у важливих місцях Буття 5 і 11. Часто вік патріарха при народженні названого сина різниться на століття, а решта років скоригована.
Розбіжності накопичуються. Деякі свідки Септуагінти також містять другого Каїнана в післяпотопній лінії. Один поширений набір чисел дає 2,008 років від Адама до Авраама в масоретському тексті й 3,394 у Септуагінті — різницю 1,386 років. Самарянський підсумок лежить між ними. Точні суми різняться за обраним свідком і кінцевою точкою. До вибору текстової основи не існує нейтральної дії «додати Біблію».
Це факт текстової історії, а не причина відкидати родоводи. Давні юдейські та християнські громади приймали ці форми як Писання. Сучасні текстологи порівнюють свідків, не припускаючи, що кожну числову відмінність можна узгодити. Докази не кажуть, що одна громада ставилася до тексту менш серйозно.
Це також пояснює, чому питання «Чи каже Біблія, що Землі 6,000 років?» потребує уточнення. Хронологія на масоретській основі сьогодні може потрапити близько до цього діапазону. Хронологія за Септуагінтою — ні. Обидві є спробами рахувати за переданими біблійними числами.
Молодоземельне, давньоземельне та хронологічно агностичне прочитання
Молодоземельні християни зазвичай поєднують послідовне прочитання родоводів із шістьма звичайними днями творіння. Вони вважають хронологічні зв’язки призначеними обмежувати історію Землі, навіть якщо допускають скромний діапазон замість точної дати Ашера. Їхній найсильніший аргумент: біблійні автори явно дбають про покоління, віки й послідовність.
Давньоземельні християни відрізняють вік людства в біблійному родоводі від фізичного віку Землі. Одні читають дні Буття як довгі ери, інші використовують рамкове, аналогічне чи літературне прочитання. Посібник із теорії дня-ери розглядає одну таку пропозицію. Давньоземельні читачі можуть сповідувати творіння, провидіння й воскресіння, приймаючи наукові докази глибокого часу.
Третій підхід свідомо не визначає, що здатна встановити хронологія Буття. Він може вважати шість днів звичайними, не стверджуючи, що родоводи датують кожен геологічний шар, або приймати давню Землю без вибору однієї моделі тижня творіння. Ширше порівняння того, чи були дні творіння буквальними 24-годинними днями, тримає ці питання окремими.
Сучасна геохронологія оцінює вік Землі приблизно в 4.54 мільярда років. Результат походить із радіометричних вимірювань давніх земних матеріалів і метеоритів, а не з тлумачення Буття. Прийняти його — наукове судження; відкинути — означає розглянути вимірювання, а не просто повторити 4004 рік до н. е.
Відокремлюйте розрахунок віку від днів творіння за порядком: цей огляд простежує те, що Буття розміщує в тижні, не перетворюючи послідовність на дату виникнення Землі.
Що може й чого не може стверджувати біблійний відлік років
Хронологія може прозоро показувати свої засновки й залишатися корисною. Вона може послідовно представити одну традицію, допомогти читачам стежити за розповіддю й показати зв’язок подій усередині системи. Їй не слід перейменовувати обраний підсумок на «об’явлений вік Землі».
Day 4 позначає роки як Anno Mundi й дозволяє передплатникам продовжувати часову лінію Calendar назад до початку. Цей екран дотримується однієї обраної хронології на масоретській основі, щоб накреслити безперервну лінію. Застосунок не стверджує, що його номер року є науковим вимірюванням або єдиним вірним християнським розрахунком.
Ця межа залишає місце кращим питанням. Якого текстового свідка рахують? Які проміжки виведено? Чи стосується твердження тижня творіння, людського походження, фізичної планети або всіх трьох? Після розділення питань незгода стає точнішою й менш особистою.
Поширені запитання
Чи називає Біблія число років Землі?
Жоден вірш не називає віку Землі. Писання дає родовідні віки, царювання й датовані проміжки, які деякі читачі поєднують у хронологію. Результат залежить від послідовності ланок, поводження зі спірними періодами, текстової традиції чисел і точки прив’язки біблійної послідовності до зовнішньої історії.
Звідки взявся 4004 рік до н. е.?
Це розрахунок Джеймса Ашера сімнадцятого століття. Він поєднав біблійні родоводи й історичні проміжки з класичними та царськими хронологіями, а тоді прийняв подальші календарні рішення. Ашер розмістив творіння восени 4004 року до н. е. за юліанським календарем. Його праця була ретельною й впливовою, але точний рік і день — реконструйовані висновки, а не слова Буття.
Чому масоретський текст і Септуагінта розходяться більш ніж на тисячу років?
Їхні родоводи Буття зберігають різні віки батьківства, часто розходячись на 100 років в окремих ланках. Зміни накопичуються, а деякі свідки Септуагінти містять додаткового Каїнана після потопу. Точні підсумки різняться за рукописом і кінцевою точкою, але хронології за двома текстовими родинами можуть стояти значно далі за тисячоліття одна від одної.
Чи може християнин приймати вік 4,5 мільярда років?
Так. Чимало християн вважають наукову оцінку приблизно в 4.54 мільярда років сумісною з біблійним творінням, користуючись давньоземельним, еволюційно-креаційним, рамковим, аналогічним чи іншим прочитанням. Молодоземельні християни не погоджуються щодо доказів і екзегези. Вік Землі важливий, але жодну християнську позицію не слід зводити до вироку вірності людини.
Джерела:
- Буття 5 і 11 у паралельних перекладах
- Джеймс Ашер, Аннали світу, Бібліотека Конгресу
- Девід Карр, хронологія й текстова редакція Буття 1–11, Oxford Academic
- Рональд Гендел, The Text of Genesis 1–11, Oxford Academic
- числове порівняння від Адама до Авраама, репозиторій Cedarville University
- Емануель Тов про біблійні текстові традиції
- Геологічна служба США, визначення віку Землі
Число може освітлювати традицію, не стаючи випробуванням належності. Добра хронологія показує свою роботу; добре богослов’я пам’ятає, що Творець не стає більшим від зменшення часової лінії іншого християнина.