Сонце потемніє, і місяць не дасть світла: буквально чи символічно?
Перш ніж вирішувати, що темніє, зверніть увагу, де ці слова вже бували.
Ісус каже: «сонце потемніє, і місяць не дасть світла» у Матвія 24:29, безпосередньо перед знаком Сина Людського, Його приходом і зібранням обраних. Речення може описувати майбутнє потрясіння у видимому небі. Воно може також повторно використати пророчий образ Божого суду над народами. Християни читають його обома способами, бо Ісус говорить мовою, якою до Нього користувалися Ісая, Єзекіїль та Йоіл.
Сонце потемніє, і місяць не дасть світла
Матвія 24 починається з того, що Ісус виходить із храму й провіщає руйнування його каменів. Учні питають, коли станеться «це» й що позначить Його прихід та кінець віку. Відповідь рухається крізь лжемесій, війни, переслідування, спустошення та втечу. Потім приходить рядок:
«І зараз по скорботі тих днів сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла». — Матвія 24:29.
Зорі падають, сили небесні хитаються. З’являється Син Людський, племена плачуть, ангели збирають обраних. Марка 13:24–27 дає той самий рух. Луки 21:25–28 говорить про знаки в сонці, місяці та зорях, тривогу народів і Сина Людського, Який приходить у хмарі.
Послідовність надає сили футуристичному прочитанню. Знаки стоять поруч із видимим приходом і всесвітнім зібранням, а не лише з місцевою політичною подією. Людина, що читає абзац поспіль, цілком може очікувати події, яка перевищує падіння одного міста в першому столітті.
Та словник народився не на Оливній горі. Перші слухачі Ісуса вже зустрічали темні сонця й згаслі сузір’я в Писаннях Ізраїлю.
Вавилон і Єгипет упали під тією самою мовою
Ісаї 13 проголошує «пророцтво про Вавилон». У вірші 10 зорі не дають світла, сонце при сході темніє, а місяць не сяє. Сімома віршами пізніше пророцтво називає мідіян нападниками Вавилона. Текст говорить про історичний суд над імперією образом розміром із небо.
Єзекіїля 32 звернений до фараона та Єгипту. Бог каже: «коли погашу тебе, закрию небо» й затьмарить сонце, місяць та зорі — Єзекіїля 32:7–8. Далі розділ називає меч вавилонського царя й народи, зведені до могили. Знову згаслі світла зображують приниження правителя та крах його світу.
Йоіл додає ще один шар. Перші розділи рухаються через спустошену землю, військо загарбників і день Господній. Сонце й місяць темніють у Йоіла 2:10 і 3:15. Йоіла 2:31 каже, що сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров перед великим днем. Петро цитує останній уривок на П’ятидесятницю в Діях 2, а читачі й далі сперечаються, яку його частину він вважає сповненою того ранку.
Пророки не перетворюють небо на декорацію. Сонце, місяць і зорі представляли порядок, владу, пори та світ, продовження якого люди вважали певним. Їхня відмова світити — доречна мова для режиму, який дізнається, що його сталість була позиченою. Образ може вказувати на земний суд, не стаючи беззмістовним чи нечесним.
Це тло центральне для Йоілових чудес у небі і мови кривавого місяця в Писанні. Воно також пояснює, чому питання «буквально чи символічно» може бути надто вузьким. Символ здатен оголосити цілком буквальне лихо.
Три християнські прочитання стикаються з різними складними віршами
Поширеними лишаються три родини прочитань.
Майбутнє космічне прочитання очікує справжнього потрясіння в небі біля майбутньої появи Христа. Його сила — Матвієвий порядок: скорбота, космічні знаки, Син Людський, зібрання. Воно також поважає масштаб мови про всі племена й небесні сили. Найважчі питання для нього — слова Ісуса, що «рід цей» не мине, доки все це не станеться, та раніше використання пророками подібних образів для звичайних імперій.
Прочитання першого століття, або претеристське, бачить у потемнілих світлах пророчу мову суду над Єрусалимом і руйнування храму в 70 році н. е. Його сила — початкова тема розділу, нагальні настанови тікати з Юдеї та старозавітний малюнок космічної мови для національного краху. Найважчі питання стосуються публічного приходу Сина Людського, зібрання обраних і того, чи лишає прочитання достатньо майбутнього місця для воскресіння та тілесного повернення, сповідуваних деінде.
Прочитання «і те, й інше», або типологічне, вважає падіння Єрусалима справжнім близьким сповненням і взірцем, що вказує на остаточне, більше завершення. Воно може шанувати і обставини учнів у першому столітті, і найширші твердження уривка. Його небезпека — еластичність: якщо кожному рядкові можна щоразу при труднощах призначити два сповнення, пропозицію неможливо перевірити.
Кожен погляд має уважних християнських захисників. Кожен також має вірші, які треба пояснити, а не приховати. Day 4 не вирішує між ними, і жодна з цих позицій не робить віруючого вірнішим за християнина, який тримається іншої.
Буквальна астрономія не означає розкладу затемнень
Навіть читачам, які очікують фізичних космічних знаків, варто зупинитися, перш ніж прив’язувати Матвія 24 до конкретного затемнення. Сонячне затемнення на хвилини затемнює вузьку рухому смугу й завжди відбувається в молодик. Місячне затемнення впливає на повний місяць в іншу дату. Тому Сонце та Місяць не можуть зазнати звичайних затемнень разом за одну ніч.
Відома дата затемнення також не визначає події, описаної Ісусом. Астрономи можуть обчислювати затемнення на століття вперед, бо орбітальні цикли регулярні. Матвій не дає каталожного номера, географічного шляху чи цивільної дати. Перетворювати вражаюче вирівнювання на зворотний відлік означає виходити за межі уривка.
Об’явлення використовує споріднений образ біля шостої печаті: чорне сонце, кривавий місяць, падаючі зорі й згорнуте небо. Читачі знову розходяться між видінням, символом і майбутньою фізичною подією. Найбезпечніший висновок скромний: знайома астрономія може ілюструвати частину картини, але не здатна вирішити текст чи призначити час Христового повернення.
Чи сповнилося пророцтво?
Частина мови явно має попередні історичні відповідники. Вавилон і Єгипет упали, а їхні пророцтва використовували темне небо для оголошення тих судів. Петро прямо вводить Йоіла на П’ятидесятницю словами «це те, що провіщав пророк Йоіл» — Дії 2:16. Ці факти не дають читачеві вважати кожне повторне використання цілком новим астрономічним словником.
Чи сповнився сам Матвія 24:29 під час руйнування Єрусалима — спірно. Претеристи кажуть: так, у пророчому сенсі. Футуристи кажуть, що повний відповідник чекає на Христове повернення. Прихильники «обох горизонтів» бачать перспективу першого століття й майбутнє завершення. Йосип Флавій та інші давні джерела описують війну й знамення навколо Єрусалима, але жоден надійний звіт не перетворює уривок на задокументоване одночасне затемнення Сонця, Місяця та зір.
Цю невизначеність не треба маскувати як ваду. Вона позначає межу між текстом і системою, збудованою довкола нього. Християни можуть разом сповідувати Христове повернення, не погоджуючись щодо маршруту Матвія до цієї надії.
Поширені запитання
Що означає «сонце потемніє» у Матвія 24?
Це оголошення Божого суду безпосередньо перед приходом Сина Людського та зібранням обраних. Спірним є вигляд події. Одні християни очікують майбутнього фізичного потрясіння, інші чують пророчий образ падіння Єрусалима, ще інші бачать у тому падінні взірець остаточної події.
Це буквальна астрономія чи пророчий образ?
Уривок використовує пророчий образ незалежно від того, чи буде остаточна подія фізичною. Ісая та Єзекіїль користувалися тим самим словником для Вавилона і Єгипту. Майбутнє космічне й символічне історичне прочитання — обидва серйозні варіанти. Звичайні затемнення самі собою не відтворюють повної сцени й не визначають її дати.
Чому в Старому Завіті ту саму мову звернено проти Вавилона та Єгипту?
Потемнілі небесні світила зображують крах порядку, який здавався постійним. Ісаї 13 застосовує образ до Вавилона, а Єзекіїля 32 — до фараона та Єгипту. Повторення Ісусом запрошує читачів почути ранішу мову суду, навіть якщо вони вірять, що Він також вказує далі.
Чи сталося вже щось із цього?
Суди над Вавилоном і Єгиптом належать історії, а Дії 2 в певному сенсі застосовують Йоілове пророцтво до П’ятидесятниці. Чи завершилася Матвієва версія у 70 році н. е. — спірне питання. Християни відповідають: ні; так, у пророчому образі; або частково тоді й остаточно при Христовому поверненні.
Джерела:
- Матвія 24
- Ісаї 13
- Єзекіїля 32
- Йоіла 2 та Дії 2
- Йосип Флавій, Юдейська війна 6.288
- Едвард Адамс, Зорі падатимуть із неба
Day 4 веде календар і залишає пророчі схеми іншим. Відкрийте «Молитовник» для вірної праці сьогоднішнього дня. Нехай завтрашнє небо прийде без примусу розкрити дату.
