Хто такі Маккавеї? Чотириста років, які пропускає ваша Біблія
Хто такі Маккавеї? Розгорніть протестантську Біблію між Малахією та Матвієм — і ціла революція сховається в палітурці.
Це була юдейська священницька родина, яка в другому столітті до н. е. очолила опір селевкідському цареві Антіоху IV. Маттатія почав повстання; його син Юда став найвідомішим воєначальником; брати Юди Йонатан і Симон продовжили боротьбу. Їхня перемога уможливила нове посвячення Храму, а спадкоємці створили правлячий дім Хасмонеїв. Ця історія формує політичний і релігійний краєвид, який передбачають Євангелія: спірне первосвященство, конкуруючі юдейські течії, тиск імперії та гостра пам’ять про осквернення.
«400 років» були насиченими, а не мовчазними
«Чотириста років мовчання» — вислів із християнського книговидання, а не опис, який упізнали б давні юдеї. Зазвичай ним називають проміжок між останніми книгами протестантського Старого Завіту й Новим Завітом. Католицькі та православні Біблії вміщують книги Маккавеїв у Старому Завіті; юдейська традиція зберігає іншу літературу й пам’ять цього періоду. На землі не було тиші.
Після завоювань Александра його наступники змагалися за східне Середземномор’я. Юдея жила спочатку під владою одного елліністичного царства, а потім іншого. Ставлення до грецької мови й установ було різним: прийняття та опір не становили двох охайно розділених таборів.
Криза загострилася за селевкідського правителя Антіоха IV. Перша книга Маккавеїв розповідає історію як захист завіту й святині. Друга книга Маккавеїв висвітлює події, що частково збігаються, але інакше їх добирає та розставляє наголоси. Жодна не є нейтральним сучасним архівом, та обидві — незамінні давні свідки періоду.
Хто такі Маккавеї в межах однієї родини?
Перша книга Маккавеїв представляє Маттатію як священника, що жив у Модіїні й мав п’ятьох синів: Йоана, Симона, Юду, Елеазара та Йонатана. Коли царські урядовці вимагають прилюдної жертви згідно з царським наказом, Маттатія відмовляється. Починається насильство, і родина йде в гори. Перед смертю він призначає Симона радником, а Юду — військовим провідником.
У книгах титул «Маккавей» спочатку належить Юді. Його походження непевне; «молот» — знайоме припущення, а не факт, пояснений текстом. Згодом назва поширюється на братів, їхніх прихильників і навіть саме повстання.
Розповідь про перемоги Юди в 1 Маккавеїв має богословську мету. Його значення не в тому, ніби один боєць самотужки визволив країну. Рух охоплює воїнів, священників і родини, що змушені вибирати в питаннях поклоніння й виживання. Юда гине до завершення політичної боротьби. Після нього провід перебирає Йонатан і стає первосвященником; Симон, останній живий брат, забезпечує стабільніший період.
Тому «Маккавеї» може означати три споріднені речі: найближчу родину Маттатії, повстанців довкола них або хасмонейський проєкт, що виріс із їхнього успіху. Щоразу значення визначає контекст.
Антіох IV напав на практику й святиню
Джерела описують не просто непопулярний податок. Перша книга Маккавеїв 1 повідомляє про накази придушити відмінні юдейські практики, зокрема суботу й обрізання, та приносити жертви всупереч вимогам Тори. Вона розповідає про знищені сувої Тори й страти людей за вірність завіту. Друга книга Маккавеїв 6 каже, що єрусалимську святиню перейменували на честь Зевса Олімпійського, й описує примус до участі в заборонених обрядах.
Щодо Храму, 1 Маккавеїв каже, що військо пограбувало його, а згодом поставило на жертовнику «мерзоту спустошення». Точна форма цього об’єкта залишається спірною. Назвати його просто «статуєю Зевса» означає вийти за межі сказаного в 1 Маккавеїв, хоча Друга книга чітко пов’язує святиню із Зевсом. Обережніше говорити про язичницький жертовник або культовий об’єкт, нав’язаний у зоні жертовника.
Коли військо Юди відвоювало святиню, священники забрали осквернене каміння, спорудили новий жертовник, виготовили нове священне начиння й знову запалили світильники. 25 кіслев вони посвятили відновлений жертовник і святкували вісім днів. Перша книга Маккавеїв каже, що Юда, його брати й зібрання постановили щороку відзначати цю подію. Пізніша історія про посудину з олією з’являється у Вавилонському Талмуді, а не в жодній із книг Маккавеїв; матеріал чудо олії розглядає цю традицію окремо.
Повстання перетворилося на Хасмонейську державу
Нове посвячення не повернуло історію до простого й безтурботного минулого. Війна й дипломатія тривали. Йонатан прийняв призначення первосвященником у розпал суперництва селевкідів. Симон поєднав священницьку, військову й політичну владу; 1 Маккавеїв 14 зберігає суспільне визнання його проводу «доки не з’явиться вірогідний пророк».
Нащадків Симона називають Хасмонеями. Вони правили Юдеєю як первосвященники, а згодом і як царі. Оксфордський класичний словник датує їхнє незалежне правління від 142 до 63 року до н. е. й зазначає, що Арістобул I прийняв царський титул, зберігши первосвященство. Поєднання посад стало одним із предметів ширших суперечок про династичну й священницьку легітимність.
Династія розширила територію, силою запроваджувала власну політику й розкололася зсередини. У 63 році до н. е. суперники-претенденти втягнули римського полководця Помпея у свій конфлікт; римський контроль замінив незалежність. На перших сторінках Матвія Рим і цар Ірод є наслідком цього шляху, а не раптовими декораціями.
Отже, перемога — лише половина маккавейської історії. Родина, яка чинила опір чужоземному правителеві, породила династію, що й сама була здатна до примусу та громадянського конфлікту. Вшанування пам’яті не повинно згладжувати цю іронію.
Рухи в Євангеліях тепер мають передісторію
Фарисеї, садукеї та ессеї не падають до Юдеї між двома порожніми сторінками. Їхнє точне походження досі обговорюють, тож надто спрощено прямо виводити кожну групу з однієї маккавейської фракції. Можна сказати, що вони стають видимими в джерелах приблизно в хасмонейський період і сперечаються про авторитет, священство, чистоту, воскресіння та пристосування до влади.
Йосип Флавій називає фарисеїв, садукеїв і ессеїв окремими школами. Він також описує, як хасмонейські правителі були втягнуті у взаємини з цими течіями. Кумранські тексти показують громаду, гостро налаштовану проти єрусалимського священства та його календаря, хоча сувої ніде не називають своїх авторів «ессеями». До першого століття суперечки про те, хто правильно тлумачить Тору й хто може керувати святинею, вже несуть вагу поколінь.
Тепер Івана 10:22 можна почути належно. Ісус перебуває в Єрусалимі на Святі посвячення — зимовому святі, народженому з відновлення святині. Вірш не каже, що Він установив Хануку для християн, але тло не є декоративним. Матеріал сцена Свята посвячення читає образи пастиря й царської влади на тлі цієї пам’яті.
Даниїл стоїть поруч з історією, а не всередині гасла
Даниїла 8 називає грецьке тло й змальовує правителя, який перериває жертву та оскверняє святиню. Даниїла 11 описує нікчемного правителя, конфлікт довкола завіту й мерзоту, що спустошує. Історико-критичні дослідження тісно пов’язують ці уривки з Антіохом IV і маккавейською кризою. Деякі християнські тлумачі також бачать тут образ, що сягає майбутнього останнього супротивника; інші читають видіння інакше.
Ця стаття не вирішує питання дати книги Даниїла або кожного пророчого горизонту. Вона показує, чому Антіоха не можна вилучити з обговорення. Сама Перша книга Маккавеїв запозичує Даниїлів вислів «мерзота спустошення» для храмової кризи. Ширшу суперечку матеріал сімдесят тижнів Даниїла розподіляє між окремими тлумаченнями.
Day 4 допомагає тут скромно. Хронологія в Calendar і Scroll of Generations можуть розмістити цей проміжок поруч з іншими роками й поколіннями; повна подорож хронологією і Scroll потребують передплати. Застосунок не викладає курс міжзавітної історії й не вирішує, як тлумачити Даниїла.
Поширені запитання
Хто такі Маккавеї й проти чого вони повстали?
Маттатія та його сини були юдейською священницькою родиною, яка очолила опір придушенню юдейської практики й оскверненню Єрусалимського храму за Антіоха IV. Юда, якого давні книги першим називають Маккавеєм, став найвідомішим командиром. Після його смерті рух продовжили брати.
Що насправді зробив Антіох IV із Храмом?
Давні розповіді кажуть, що його військо пограбувало Храм, припинило належне богослужіння й нав’язало язичницький культовий об’єкт, пов’язаний із Зевсом. Вони також описують ширші накази проти суботи, обрізання й дотримання Тори. Поширене твердження, що на жертовнику стояла одна впізнавана статуя Зевса, точніше, ніж дозволяють сказати збережені описи.
Що сталося протягом 400 років між Завітами?
Елліністичні царства правили Юдеєю; юдейські громади сперечалися, як жити під їхньою владою; політика Антіоха викликала повстання; Храм знову посвятили; Хасмонеї побудували державу; внутрішній конфлікт відкрив шлях Риму. «Мовчазні роки» описують прогалину в одному впорядкуванні Біблії, а не відсутність історії чи літератури.
Чому все це важливе для читання Євангелій?
Це пояснює, чому римська й іродіанська влада була такою напруженою темою, чому первосвященство стало політично спірним, чому фарисеї та садукеї вже мали власну історію і чому в Івана з’являється свято пам’яті про звільнення Храму. Воно також не дає перетворити мову Даниїла, сформовану кризою часів Антіоха, на відірваний від історії код кінця часів.
Джерела:
- 1 Маккавеїв 1
- 1 Маккавеїв 2
- 1 Маккавеїв 4
- 2 Маккавеїв 6
- Оксфордський класичний словник, «Хасмонеї»
- Cambridge, «Різновиди юдаїзму доби Другого храму»
Порожня сторінка корисна лише тоді, коли спонукає шукати. Прочитайте 1 Маккавеїв 1–4 перед наступним переходом від Малахії до Матвія.
